Вид на замок з осіннього лісу. Невицький замок розташований за 12 км від Ужгорода, недалеко від сіл Невицьке й Кам’яниця. Стоїть на горі, що омивається гірським струмком Вайда. Підйом угору досить крутий, але захоплюючий: іти доводиться по закрученій стежці через негустий ліс.

Внутрішній дворик замку. В центрі засипаний колодязь. Згідно з легендою Поган-Дівча, втікаючи від погоні після взяття замку повстанцями, кинула в колодязь золоту колиску і всі свої прикраси. З того часу багато охочих бралось розкопувати колодязь. Справа завжди закінчувалась невдало або і трагічно.

Башня. В сиву давнину замок виконуав роль своєрідного сигнального маяка при Ужгородському замку - коли завойовники йшли Ужанською долиною, на Невицькому замку запалювали вогнища і тим сигналізували про наближення ворога. За мурами Ужгородського замку починали готуватися до оборони: рови наповнювалися водою, підтягувалися підводи з провіантом, готувалася зброя, піднімався міст.

У 1879 р. Ужанська лісова управа висадила поблизу замку гарну липову алею, збудувала фонтан з природним тиском води і встановила пам’ятник угорському садівнику Каролю Вагнеру (1830-1879). Вагнер народився 8 жовтня 1830 р. в провінції Мароморош в нас.пункті Окношуготог (тепер територія Румунії). Його батько був державним казначейським помічником лісничого. З дитинства у Кароля виявився потяг до природи і лісу. Після закінчення середньої школи в місті Сотмар (тепер Сату-Маре, Румунія), Гірничої і лісогосподарської академії міста Селменцбаня (тепер Банська Штявніца, Словаччина) був призначений стажером лісничого. Працював держказначейським лісничим в Доброч (тепер Словаччина). З в 1859р. в академії м.Шелмец викладав лісогосподарську справу. Працюючи в цій академії, Кароль Вагнер почав створювати угорську лісогосподарську термінологію і на її базі видавати підручники з лісогосподарської справи на угорською мовою. Цьому Вагнер присвятив своє життя.

Сучасний вигляд парку Вагнера. У 1862р.К.Вагнер зі своїм однодумцем Адольфом Дівальдом почали видавати «Лісогосподарські журнали». В 1864р. К.Вагнера перевели в м.Нодьбаня (тепер Бая Маре, Румунія) працювати викладачем в Державному господарському і лісоводському інституті. 9 грудня 1866р. було створено «Лісоводське товариство країни». В 1868р. А.Дівальд і К.Вагнер видали «Угорсько-німецький і німецько-угорський словник лісогосподарських термінів». Видавництву такого словника сприяли і політичні зміни в житті Австро-Угорщини. З 1867р. на території Угорщини на держслужбі замість німецької стала використовуватись угорська мова.

Біля замку в парку Вагнера зберігся фонтан, рештки липової алеї, знаменита алея роз, яка була тут до першої світової війни повністю пропала.В 1871р. Вагнера було призначено працювати в Міністерство фінансів керівником лісогосподарського департаменту в ранзі вищого лісничого радника. Він займався створенням і впровадженням законів та нормативних документів, які регламентували діяльність лісових господарств. В цих документах було вказано, які ліси належать державі, місцевим громадам, приватним особам. Описано правила і норми користування лісовими ресурсами. Більшість нормативних документів, що стосувалися лісових господарств, розроблених К.Вагнером, мали чинність в Угорщині до другої світової війни. Вагнер виховав цілу плеяду спеціалістів лісової справи, в багатьох місцях Угорщини встановлені на його честь меморіальні дошки, а на території університету м.Шопрон стоїть пам’ятник.

Залишки ММТ "Верховина". Колись тут було людно.